Користувацький вхід

Збірка віршів «Величні символи України»

Зареєструйтесь,
щоб мати можливість переглядати всі сторінки та файли,
публікувати власні матеріали, отримувати сертифікати.



Наш Прапор

Із двох горизонтальних смуг,
двох кольорів веселих райдуг
Створили символ – Державний стяг.
Він синьо-жовте забарвлення одяг.
Наш народ свою історію має,
Про історичні святині він дбає.
Прапор – історичні надбання народу,
Культура держави, цінності роду.
Тернистими шляхами до нас йшов
Наш Прапор, та у кожного знайшов
У серці місце, в кожної людини,
Дорослого громадянина і дитини.
В ньому втілені прагнення до життя,
До краси, до миру, до буття,
До багатства рідної землі,
До хліба й солі на кожному столі.
Синя смуга – небесна блакить,
Жовта – пшениця золотить.
Ці кольори дають Надію, Віру і Любов
І спів солов’я серед тихих дібров.

Наш герб

Історичний символ Української Державності –
Тризуб – знак середньовічної давності.
Цей золотий тризуб на синьому тлі
Знають дорослі, знають й малі,
Що в ньому слово «ВОЛЯ» можна прочитати.
Наш громадянський обов’язок – його шанувати!

Наш Гімн

Пісня ця свою історію має,
Кожен українець її добре знає.
Народна душа сховалася в ній,
Вселяє в серця вона віру й надії.
«Ще не вмерла Україна» - Чубинський вірш цей склав,
А Вербицький на слові ті мелодію поклав.
Закарбувався в пам’яті наш Гімн Державний,
Патріотична пісня, символ славний.
Виконують його на честь держави,
Слова у ньому сильні й величаві.
На знак любові й поваги до Вкраїни
Стоячи слухають його всі жителі країни.

Наша Верба

Вербиченька гнучка й висока,
Мов дівчина струнка, зеленоока.
Ніби позначка води на землі,
Кружляють навколо веселі джмелі.
Криниці копають завжди під вербою,
Калині й тополі вона є сестрою.
Святим вважають дерево, шанують його,
Очищають воду гіллям, навіть чистять срібло.
Вербна неділя в Україні є,
Перед Великоднем ця вербичка б’є.
Від хвороб дитячих освячена вербиця,
У вінок вплітає кожна молодиця.
Символ неперервності життя й любові,
Берегинею оселі є гілочки вербові.

Наш Барвінок

Без хрещатого барвінку кожної неділі
Не обходились на кожному весіллі.
Устеляли ним доріжку для молодят,
Заквітчували весільне вбрання для дівчат.
У відварі барвінку немовлят купали,
Щоб щастя й здоров’я козацьке вони мали.
Оспівана в піснях синьоока рослина,
Оповита легендами українська перлина.

Наша Калина

Біля кожної хатини українця,
Має ягоди смачні й міцні корінця,
Цвіт її, мов нареченої вінок,
Є символом краси усіх жінок,
Росте калина в білосніжній сукні,
Улюблена рослина незабутня.
Пісні колискові співала нам мати
Про калиноньку ніжну для немовляти.
Про найчарівнішу рослину пісень багато,
Складав народ легенди і прислів’я завзято.
Той кущ є вічним символом країни
І шана до нього ніколи не згине!

Чорнобривці

Чорнобривці – квіти різнобарвні,
Символічні квіти, зацвітають в травні.
Їх клали у воду, де купали немовля,
Щоб було здорове й щасливе маля.
Чорнобривці вплітали у дівочі вінки,
Щоб світлі й гарні були в них думки.
Як матері погляд, образ квітів цих,
Тепла рук її ніжних, таких дорогих.
Своїм цвітом вінчають вони літо,
Пишні та яскраві, ці чудові квіти.

Наш Лелека

Розумний й передбачливий птах,
На дахах осель живе, в степах.
Живий символ українського народу,
Лелека – птаха вірності і роду.
Віщує щастя в домі і любов до рідних,
Благополуччя і добробут українців гідних.
Любов до батька-неньки твоїх.
Не поважати лелеку – це є гріх!

Наш Вінок

Прикрасою був з роду-віку вінок –
Це «знахар душі» із стрічок й квіток.
Не просто краса, оберегом він є,
Чаклунську силу віночок дає.
І біль він вгамує, і волосся вбереже,
Своє – залишить, віджене чуже.
Вплітали в нього деревій, барвінок, калину,
Мальву, ружу, любистку стеблину.
Дванадцять квіток-дивосил від недобрих і злих сил.
До віночка в’язали стрічки,
Обереги для кожної молодички.

Наш Рушник

Рушник вишиваний з’явився давно –
П’ять сторіч існує полотно.
Відбиття культурної пам’яті народу,
Створює настрій, смак, є взірцем вроди.
Духовний символ рідного краю,
України – неньки, дивокраю.
Є оберегом дому і родини,
З ним вшановують появу людини,
Проводжають дорогих гостей,
Коровай подають, вкривають дітей,
Прикрашають образи, оберігають від грози.
З рушником і в останню путь проводжають
Та хліб святий на столі накривають.
Рушник – символ святості і чистоти,
Захисту, любові й доброти.

Автор: 

Кізіченко Наталія Володимирівна
учитель початкових класів
Красноградський НВК №2

Голосування

Які матеріали Ви шукаєте?:

Останні коментарі